Гідронефроз – це захворювання, що розвивається внаслідок порушення відтоку сечі з нирки. Проявляється болем у попереку (ниючий або за типом ниркової кольки), гематурією, болючим частим сечовипусканням, артеріальною гіпертензією. Для того, щоб діагностувати гідронефроз, може знадобитися УЗД сечового міхура і нирок, катетеризація сечового міхура, внутрішньовенна урографія, цистоуретрографія, КТ або МРТ нирок, чи інша діагностика, яку призначить лікар уролог. Лікування гідронефрозу вимагає ліквідації причини порушення пасажу сечі; методом невідкладної допомоги є нефростомія. Адже гідронефроз (гідронефротична трансформація) нирки є наслідком порушення фізіологічного пасажу сечі, що призводить до патологічного розширення порожнин нирки, змін інтерстиціальної ниркової тканини і атрофії паренхіми. Існує певна закономірність, що у віці від 20 до 60 років частота розвитку гідронефрозу вища у жінок, що обумовлено причинами, пов’язаними з вагітністю та гінекологічними онкологіями. Після 60 років гідронефроз частіше розвивається у чоловіків, переважно на тлі аденоми простати або раку передміхурової залози. Порушення відтоку сечі призводить до підвищення тиску всередині сечоводу і мисок. Результатом гідронефрозу є атрофія ниркових канальців і загибель структурних одиниць нирки – нефронів.
Хронічний гідронефроз нерідко сприяє виникненню сечокам’яної хвороби і пієлонефриту, гіпертонічної хвороби, які ще більше обтяжують клініку гідронефротичної трансформації нирки. На тлі інфікованого гідронефрозу іноді розвивається сепсис. Також перебіг гідронефрозу може ускладнитися розвитком ниркової недостатності. В цьому випадку, особливо при двосторонньому гідронефрозі, загибель пацієнта настає від інтоксикації продуктами азотного обміну і порушення водно-електролітного балансу. Спонтанний розрив гідронефротичного мішка може спричинити надходження сечі в позачеревний простір, що спричинити летальні наслідки.
Причини виникнення гідронефрозу
Причини виникнення гідронефрозу можна умовно розділити на дві групи: викликані обструкцією чи перешкодою в будь-якому відділі сечовидільної системи (сечоводах, сечовому міхурі, уретрі) або зворотним струмом сечі (обумовленим неспроможністю клапанів сечового міхура). За локалізацією і характером причини гідронефрозу можуть бути внутрішніми, зовнішніми та функціональними.
На рівні сечоводів внутрішніми причинами розвитку гідронефрозу часто можуть бути пухлини, фіброепітеліальні поліпи, кров’яні згустки, конкременти, грибкові ураження уретри, уретероцеле, туберкульоз, ендометріоз та ін. Зовні перешкода для пасажу сечі в сечоводо сегменті може створюватися цілою низкою факторів: ретроперитонеальною лімфомою або саркомою, вагітністю, раком шийки матки, випадінням матки, кіст яєчників, трубно-яєчниковим абсцесом, пухлинами простати, аневризмою черевного відділу аорти, тощо.
З боку сечового міхура внутрішніми факторами розвитку гідронефрозу можуть бути сечокам’яна хвороба, цистоцеле, карцинома, дивертикул сечового міхура, контрактура шийки сечового міхура. До порушень функціонального порядку відносяться наявність нейрогенного сечового міхура і міхурово-сечовідного рефлюксу. Зовнішня перешкода для відтоку сечі з сечового міхура може виникати при тазовому ліпоматозі.
Серед внутрішніх уражень сечівника, розвитку гідронефрозу сприяють дивертикули, стриктури уретри, атрезія сечівника. Зовнішніми перешкодами, як правило, виступають гіперплазія і рак простати.
Ураження сечовивідного тракту при гідронефрозі може бути обумовлене вродженою дискінезією і обструкцією сечових шляхів, їх травмами, запаленням (уретрит, цистит), ушкодженнями спинного мозку.
Симптоми гідронефрозу
Прояви гідронефрозу залежать від локалізації, швидкості розвитку і тривалості обструкції сегмента сечових шляхів. Тяжкість симптоматики визначається ступенем розширення чашечко-лоханкових комплексів нирки. Гострий гідронефроз розвивається стрімко, при цьому з’являються виражені болі у попереку на зразок ниркової кольки з поширенням по сечоводу, в стегно, пах, промежину, область геніталій. Можуть з’являтися часті позиви на сечовипускання, його болючість, нудота і блювота. При гідронефрозі в сечі з’являється кров (макрогематурія або мікрогематурія).
Односторонній асептичний хронічний гідронефроз тривалий час протікає латентно. У більшості випадків відзначається дискомфорт в області попереково-реберного кута, періодичні тупі болі в попереку, які посилюються після фізичного навантаження або прийому великої кількості рідини. Згодом прогресує хронічна втома і зниження працездатності, виникає транзиторна артеріальна гіпертензія, з’являється гематурія. Підвищення температури тіла при цьому, як правило, є ознакою гідронефрозу і гострого гнійного обструктивного пієлонефриту. В цьому випадку в сечі з’являється гній (піурія). Ще однією із ознак гідронефрозу є бажання пацієнта спати на животі, оскільки такий стан призводить до зміни внутрішньочеревного тиску і поліпшення відтоку сечі з ураженої нирки.
Діагностика та лікування гідронефрозу
Остаточну відповідь на наявній чи відсутність гідронефрозу може дати урологічна діагностика. Зазичай це комплекс різних заходів з використанням сучасного обладнання, необхідних для того, щоб лікар уролог міг отримати повну картину та правильно скласти діагноз. До цих заходів відносяться обстеження, аналіз скарг пацієнта, катетеризація сечового міхура, дослідження крові та сечі та ін. Визначальними методами діагностики гідронефрозу служать рентгенологічні та ультразвукові дослідження (УЗД нирок чи сечового міхура, тощо) та рентгеноконтрастні дослідження (екскреторна урографія і ретроградна уретеропієлографія). Для візуалізації перешкод для відтоку сечі при гідронефрозі можуть використовуватися ендоскопічні методи – уретроскопія, цистоскопія, уретероскопія, нефроскопія.
Для лікування гідронефролізу застосовують різні методи. Якщо потрібно надати невідкладну допомогу – застосовують черезшкірну нефростомію, для того, щоб вивести накопичену сечу та знизити тиск у нирці. Види хірургічного лікування гідронефрозу можуть бути різними і визначаються урологом. У разі обструкції, викликаної гіперплазією або раком передміхурової залози, може виконуватися резекція простати, дилатація уретри, простатектомія або призначатися гормональна терапія. У разі сечокам’яної хвороби показана літотрипсія або хірургічне видалення конкрементів із зони обструкції. Відкриті операції виконуються при заочеревинних пухлинах, аневризмі аорти, неможливості проведення ендоскопічного стентування або ударно-хвильової літотрипсії. До нефректомії – видалення зміненої нирки – вдаються при втраті її функції і небезпеки ускладнень.
Попередити розвиток гідронефрозу дозволяє проходження регулярного періодичного обстеження в уролога з проведенням УЗД нирок, профілактика захворювань сечовивідних шляхів, регулярна консультація в уролога та інших спеціалістів. Важливо не затягувати з лікуванням та у разі появи будь-яких симптомів – негайно звертатися до лікаря. Адже подолати захворювання на ранній стадії набагато легше. А профілактика завжди краща, від лікування.
