Виділяють первинні та вторинні камені. Первинні – це ті, що сформувались у сечовому міхурі.  Вторинні – формувались в нирці і пізніше опустилися у сечовий міхур.

Причини виникнення

Камені у сечовому міхурі також мають органічну основу, на яку відкладаються солі. Вони можуть утворюватися довкола сторонніх тіл (металеві предмети, осколки кісток, що могли потрапити після переломів, ін). Різноманітні фактори, що утруднюють відтік сечі, тим самим – сприяють  утворенню каменів. Такими факторами можуть бути фімоз, звуження зовнішнього отвору, уретриклапан чи звуження сечівника, дивертикул, сторонні тіла, атонія, пухлини сечового міхура, тощо. У людей старше 60 років камені можуть бути ниркового походження. Що формуються внаслідок раку простати чи доброякісної гіперкладії.
Також варто виділити лігатурні камені. Утворюються вони наступним чином. Коли при операціях без розтину сечового міхура чи при гінекологічних операціях при помилковому захопленні всієї товщі стінки міхура до шва використовується шовний матеріал, який не розсмоктується. З цієї причини під час операцій на сечовий міхур завжди накладають шви з кетгуту. Тому що на швах, із матеріалу, який не розсмоктується можуть накопичитись солі і утворити конкремент.
Серед каменів сечового міхура виділяють одиничні та множинні. Щодо хімічного складу, то виокремлюють оксалати, урати, фосфати та змішані камені. За формою вони бувають різні, переважно – це округлі утворення з гладкою поверхнею. Інколи бувають з шорсткою поверхнею неправильної форми.

Симптоми

Симптоми та прояви каменів у організмі, переважно, досить типові. Вони є причиною виникнення болю в сечовому міхурі. Він посилюється при фізичному навантаженні та рухах. Також вони є причиною частого сечовипускання. Болі виникають від механічного подразнення під час контакту каменя із стінками міхура чи сечоводом. Біль може посилитись при ущемленні каменя в шийці сечового міхура. При цьому хворий відчуває потребу в сечовипусканні, проте не може цього зробити, виділяються лише кілька крапель сечі. Щоб здійснити сечовипускання, хворий мусить змінити положення тіла, дуже часто – зайняти дуже неприродню позу (навпочіпки, лягти на бік, тощо).
Отож, основні ознаки каменя сечового міхура: переривчастий струмінь сечі, симптом закидання її, посилення гематурії, дизурії, болю в ділянці сечового міхура під час руху та підняття важких речей.

Діагностика

Звісно, камені такої екстремальної величини утворюються не миттєво, а внаслідок нехтування та недбалого ставлення до власного здоров’я. Камені невеликого розміру чи «пісок» можна виявити лабораторним аналізом крові.  А великі конкременти – діагностуються крім цього за результаттами цитоскопії, ультразвукового чи рентгенологічного дослідження.

Лікування

Суть лікування полягає  необхідності видалення каменів. Може проводитись різними методами:

• Консервативними;
• Малоінвазивними,
• Ендохірургічними;
• Хірургічними.